RSS

Макрокосм буття

Макрокосм буття 

Слово про брата

1

…Справжнім співавтором цієї збірки, безперечно, є художник Валерій Євтушенко, чиї роботи не тільки додають певного візуального шарму «Блокноту інтелектуального анархіста», а й поступово стають його невід’ємною частиною. В збірці йому присвячений твір «Художник». Нажаль, сам Валерій своєї останньої роботи ніколи не побачить…

Завжди цікаво зазирнути в майстерню художника-графіка – цей острівець абсолютно особливого, відокремленого від зовнішньої метушні, життя. Майстерня  –  це матеріалізована модель внутрішнього світу майстра. Тож якщо ви уважні, самий інтер’єр розповість про нього дещо не менш цікаве, ніж його роботи. Майстерня Валерія Євтушенка надзвичайно аскетична. Якщо уявити його в ролі Робінзона Крузо, то на своєму острові йому необхідні будуть лише три речі: папір, перо, скляночка туші.

Тепер уявіть себе на місці Валерія Євтушенка. Перед вами тільки аркуш чистого паперу, перо і туш. І вам, між іншим, належить створити справжній Всесвіт. Не менше. Невідомо що відбувається в його свідомості, але він вочевидь не просто так, а свідомо обмежує себе в засобах мистецтва. Однак розбіжність між ультрамінімалістичними засобами творення та результатами творення є просто вражаючими, дивовижними. У більшості графічних творів художника лінія вишукана і грайлива, безкінечна і загадкова. Плетиво ліній утворює сріблястий килим, вкрай насичений тонким змістом, який неможливо передати словом, оскільки на рівні почуттів його сюжети є синтезом простору і людської душі. І це неймовірно гармонійні речі. Насправді несуть вони саме те, чого засмиканій битовухою душі найбільше бракує – відчуття гармонії та нескінченості життя.

Його роботи на світ Божий народжуються як із бутона квітка – непомітно-загадково. Валерій розкручує лінію як пластик – різьбяр. Особливе задоволення – спостерігати за кінчиком пера в його руці. Рух по білій площині паперу ніби не підпорядкований логіці і нагадує повільне ковзання. Але потім, коли робота вже готова, ти розумієш, що маршрути, а точніше лабіринти ліній мали єдино можливий напрямок руху.

Одна з його серій має таку от вичерпну назву – «Гармонія. Простір. Світ.» Наше мистецьке життя, що скуштувало так званого ринку, дуже строкате, суперечливе, неоднозначне і нерозбірливе. На очах артефакти вчорашнього арт-андеграунду перетворюються на своєрідні канони, але часто стають тривіальними штампами. Спокуса новим – велика сила, шалений двигун креативної думки. Водночас така спокуса передбачає конкретні кон’юктурні розрахунки.

Художник-графік Валерій Євтушенко ніколи і нічого не розраховував – він завжди був значно вищий за будь-яку кон’юктуру поточного моменту. Дух, Час, Простір, Людина, Історія, Вічність – це і є особиста сітка координат його душі. Точка відліку в цій системі  – його власна душа. Однак пошук Вічного в наш карикатурно-метушливий час – це дуже невдячний шлях, це все одно що плисти проти течії… Невдячний шлях, дуже важкий і по-справжньому страдницький. Він може виглядати диваком, може помилятися, може здаватися одіозним або просто смішним. Але в головному, а таким є мистецтво для майстра, він ніколи не зрадить істину. Ще варто зрозуміти, що своїми роботами він ніби повертає нас до речей найголовніших з його точки зору, а це – Дім, Спокій, Краса, Радість, Любов.

Мистецький світ – це маленький світ, де всі знають один одного. Валерія знають як одного з кращих графіків-ілюстраторів. Він, на жаль, не колекціонував оформлених ним книжок – прозових і поетичних, хоча деякі з них не раз отримували нагороди на книжкових форумах світу. Його роботи були спеціально відзначені на Міжнародному Бієналє дитячої ілюстрації в Ірані. Він готував нову персональну виставку, це мала бути експозиція з найкращих робіт. Але доля вирішила інакше, і Вічність, якої він прагнув у мистецтві, тепер стала його Домом.

Валерій продовжував реалістичну гілку українського мистецтва. Витоки і коріння його творчості – з одного боку у мистецтві народному, а з іншого – від багатої спадщини великих майстрів минулих епох, а особливо виразно він іде від міцної графічно-філософської школи початку 20 століття Георгія Нарбута. Його поетика надихана народним епосом, хоча й позбавлена етнографізму. Його контакти з культурою минулого – глибокі і природні, а отже – його не турбує швидкоплинність Часу. Це тому, що в його роботах зафіксовані Початок і Кінець Часів та кільце безперервного виру Життя.

Валерій Євтушенко 1949 - 2012

Валерій Євтушенко
1949 — 2012

 
1 комментарий

Опубликовал на 15.12.2014 в 4. Макрокосм буття

 

Пісенька інтелектуального анархіста

1

… А у мене

пісенька, пісенька,

а у мене

пісенька ось яка:

1

Навіщо нам кохати та й страждати,

Якщо усі шляхи ведуть до ліжка?!

Чи може краще – зразу йти до ліжка,

А потім вже кохати та й страждати?..

2

Кохання – геть!

Страждання – геть!

Нехай все буде шкереберть!

3

Навіщо пити самогон до ранку,-

Щоб потім помирати від похмілля?!

Чи краще – лікуватись від похмілля

І потім пити самогон до ранку?..

4

Віскі – геть!

Бренді – геть!

Горілка з перцем – ось наш мед!

4

Навіщо революції, майдани,

Якщо народ обдурять знов злочинці?!

Чи спершу всіх злочинців – до в’язниці

І потім – святкувати на Майдані?..

5

Банду – геть!

Владу – геть!

Нехай все буде шкереберть!

6

Навіщо таврувати словом владу,

Якщо вона відразу ж б’є по пиці?!

Чи може першим дати їй по пиці

І потім дратувати словом владу:

7

Владу – геть!

Банду – геть!

Нехай все буде шкереберть!

8

Чому в країні бал в нас править панство

Пихате та коріннями з Донбасу?

Чи може – ми насправді сіра маса,

Що мов скотина преться від нахабства?

9

Панство – геть!

Хамство – геть!

Нехай все буде шкереберть!

9

Сідайте, хлопці, на свої тачанки,

Якщо ви не скорились рабській долі

Та за Свободу, Рівність та й за Волю –

Вперед – до бою! За своїх нащадків!

10

Миру – мир!

Смерті – смерть!

То є махновський money-фест!

12

… А у мене

пісенька, пісенька,

а у мене

пісенька ось така…

1

«Пісенька інтелектуального анархіста» (музика та виконання — «TheGippa Project»):

 

Метки:

1. БЕЗМОЛВНЫЙ КРИК

Kosmos1

 
1 комментарий

Опубликовал на 09.12.2014 в I. Безмолвный крик

 

Метки:

«Я – помноженный на ноль»

1

Я – помноженный на ноль,

Правила игры нарушил:

Обнажив пред вами души,

Я дарю вам свою боль.

2

Я – помноженный на ноль…

Я – давно пустое место…

Я – пирог, умерший в тесте…

Я – без отзыва пароль.

3

Я, помноженный на ноль…

Нет! Помноженный на вечность!

А тупая бессердечность –

Это просто моя роль

 
1 комментарий

Опубликовал на 09.12.2014 в I. Безмолвный крик

 

Безмолвный крик

Безмолвный крик

Безмолвный крик…

Его я считываю с губ:

Я слышать тот щемящий звук

Давно уже привык.

2

Что за боязнь

Сказать, что думаешь, но вслух!

Боимся. Кажется, что вдруг

Обманет нас соблазн.

3

И вот молчим.

Нет, – говорим не говоря!

А может, это и не зря,

Как думаете вы?

 

Буду лучше!

Буду лучше!

У каждого своя судьба,

Но только невезучий

В лицо бросает, как всегда,

Девиз свой: «Буду лучше!»

2

Душа его давно в слезах,

И сам он весь замучен,

Но весело кричат глаза

Улыбкой: «Буду лучше!»

3

«Я – невезучий?! Ну и что ж, –

Всему виною случай!

А что несчастен – это ложь, –

Я просто буду лучше!»

4

А сплетня по миру ползёт,

Смердит навозной кучей:

«Тот снова хвастал идиот,

Что скоро «будет лучше».

5

У самого квартиры нет,

Машины нет, а тучи

Его долгов позорят свет

Ухарством: «Буду лучше!»

5

…Я слышал эти голоса,

Но с детства был приучен

Не унывать, – и им сказал:

«Я тоже Буду Лучше!»

 

Интеллектуальный анархист

Интеллктуальный анархист

А я имел вас всех ввиду!

Правда, вы имели тоже

меня,

которому в каждом ряду

мерещатся

ваши рожи

 
 
Сергей Цыгипа "Майданопись люстрированного чекиста"

Живое слово и авторские фото о событиях без начала и окончания